Огляд Doom: The Dark Ages. Лють, кров та хеві-метал

Його час настав. Тремтіть породження Пекла, адже Кат повертається, щоб рвати на шматки тих, хто стане на його шляху. Жоден монстр не уникне лютого гніву. Він готовий розпочати нові криваві жнива, незалежно від часу, реальності й того, скільки ворогів виставлять перед ним темні сили.

Могутній Doomguy повертається на наші екрани в Doom: The Dark Ages. Це вже третя гра після перезапуску 2016 року, який зумів вдихнути нове життя в стару серію, ставши новим еталоном брутальних динамічних шутерів. У Doom нам розповіли історію відродження Ката на Марсі, а в Doom Eternal показали апокаліпсис на Землі. У Doom: The Dark Ages побачимо минуле героя, коли він був винищувачем демонів в іншому світі Аргент Д’Нур.

Перед нами постає темне техно-середньовіччя. Нічні вартові протистоять демонічному вторгненню. На орбіті висить великий корабель Творців, де в ув’язненні знаходиться Doomguy. Він — покірна зброя і машина смерті, яка одержима люттю до демонів. Його випускають із клітки лише з однією метою — шматувати монстрів. Але звір не може бути постійно під замком, і одного разу він вирветься на волю.

Сюжет тепер максимально далекий від історії Землі. У минулій грі автори розширили загальний всесвіт, додавши протистояння інопланетних рас, які ототожнювали конфлікт ангелів і демонів. Тепер ми спостерігаємо ранні етапи цієї нескінченної битви в чужому світі, який раніше часто згадувався в Eternal. Те, що відбувається, більше нагадує фентезі з магією, що трохи дисонує з настроєм першої гри, яка була ближчою до наукової фантастики.

Уся стилістика відсилає до умовного минулого, і сам герой має більш старомодний, але максимально брутальний вигляд. Його костюм нагадує обладунки з шипами, за спиною з’явився хутряний плащ, а в руці — щит. Протагоніст відчувається важчим і потужнішим, як «танк», що пре на ворогів. Це підкреслюють менш різкі рухи, важкі звуки кроків, відсутність великих стрибків та вибухова хвиля, яку герой створює під час падіння з висоти.

Ігровий процес зберіг основні риси серії, але битви відчуваються інакше. Відточену філігранну формулу Doom було трохи змінено і переналаштовано, що дало змогу зберегти фірмову динаміку та вдихнути щось нове в гру. Тепер важливу роль відіграє парирування ударів і пострілів. Своєчасне блокування щитом дає змогу дезорієнтувати монстра або відбити енергетичний заряд, даючи вікно можливостей для контрудару. При цьому відбивати можна не всі постріли, а тільки позначені зеленим кольором, інших потрібно уникати.

З’явилася зброя ближнього бою. Починаємо ми із силовою рукавичкою, потім отримуємо обушок і булаву. Накопичуючи енергію, герой отримує можливість завдати особливо потужного удару або серію ударів із завершальними видовищними прийомами. При цьому фірмових кривавих розправ у грі стало значно менше. Раніше розпилювання демонів бензопилою та виривання кінцівок допомагало заповнювати життя і патрони. Тепер ви можете спостерігати люті стусани й перетворення демонів на кашу за допомогою ближньої зброї, але виривання сердець та інші криваві екзекуції герой проводить тільки над найпотужнішими ворогами.

Важливим елементом геймплею став щит із зубцями. Він перетворює Ката на Капітана Америку — щит блокує удари, прикриває від куль і його можна метати у ворогів. Летючий щит нагадує циркулярну пилу, яка розсікає простих демонів і тимчасово оглушує більших здорованів. Також він може знищувати бійців, які ховаються за щитами. А ще можна таранити ворогів щитом і швидко підстрибувати до них, і це одна з важливих особливостей в оновленій системі пересування.

Правильне поєднання зброї відіграє важливу роль. В Eternal це була базова необхідність, що змушувала миттєво міняти стволи та комбінувати їхні альтернативні режими. Монстри, як і раніше, демонструють різну стійкість до різного типу завданої шкоди, але в основному це пов’язано з наявністю броні. Баланс зброї не настільки жорсткий, гра дає трохи більше свободи у виборі ствола. Але це компенсує жорстка система парирування. Раніше ви крутилися як дзиґа і постійно міняли зброю, а тепер у такому ж шаленому темпі шукаєте момент, щоб виконати парирування, увімкнути режим тарана і добити ворога потужним ближнім ударом. І якщо спочатку темп The Dark Ages здається повільнішим, то потім розумієш, що динаміка боїв просто налаштована трохи інакше і вимагає інших дій.

Загальну складність тепер можна регулювати не тільки через стандартні профілі, а й за допомогою гнучких налаштувань в окремому меню, де регулюється рівень шкоди, час для відбиття та багато інших параметрів. Тож гру можна налаштувати під свої можливості та реакцію.

Арсенал оновили. Знищувати демонів допоможуть два типи дробовиків, два різновиди енергетичних гвинтівок, кулемет із цвяхами та кулемет широкого радіуса дії з черепом у механізмі, гармата з ядром на ланцюгу, гранатомет, ракетомет, а наприкінці з’явиться місцевий варіант суперруйнівного BFG. Деякі гармати мають дикий вигляд, але відчуваються дуже свіжо й оригінально, добре вписуючись у загальний фентезі-стиль.

Є система прокачування з апгрейдами для кожного ствола, щита і для ближньої зброї. За наявності належної кількості золота та дорогоцінних каменів можна відкрити додаткові властивості. У найпростішому випадку — це підпалювання ворогів за допомогою дробовика або якесь інше додаткове покращення для зброї. Для щита — це дальність кидка, рикошет для ураження сусідніх цілей та інші корисні властивості.

Гра пропонує звичні коридорні локації та великі відкриті рівні, де може бути одразу декілька цілей на мапі. Але кожен бойовий епізод у підсумку зводиться до звичної арени, де вороги атакують хвилями, а ви відбиваєтеся від них. І що успішніше комбінуєте свої можливості, то брутальніший вигляд має ця м’ясорубка й більше припасів випадає з монстрів, що подовжує ваше життя.

Більшість демонів знайомі за минулими іграми, але їхній зовнішній вигляд трохи змінений відповідно до епохи, тому багато хто закутий у броню. Також у натовпі завжди присутні мінібоси, які закликають помічників або захищаються щитом, поки ви не знищили решту ворогів. Тому доводиться правильно вибирати пріоритетні цілі, а товстошкірих супротивників знищувати в кілька підходів.

Битви з босами розвиваються в кілька фаз, коли поступово змінюються типи атак або ворог кличе на допомогу дрібніших демонів. Деякі боси з перших рівнів поступово переходять у розряд середніх супротивників із простішим статусом. Але це компенсується прокачуванням героя та підвищенням його сили.

Також гра часто пропонує можливість керувати величезними роботами-мехами. Це супроводжується масштабними руйнуваннями міських будівель, тому перші такі епізоди мають вельми епічний вигляд. Але супротивниками тут виступають однотипні демони-велетні, битви з якими побудовані на стрільбі з кулемета і простій системі парирування та ударів. Ближче до фіналу на такому ж рівні будуть реалізовані деякі битви з босами. І нічого цікавого за рамками формули парирування-удар гра в таких епізодах не пропонує. Тому відчуття від битв гігантів не настільки яскраві, як від звичайної «м’ясорубки» з дрібними демонами.

Ще дадуть осідлати моторошного дракона з енергетичними крилами. Лютий звір, швидкі польоти та вогонь із бортового кулемета радують око. Але битви теж однотипні, а необхідність виконувати парирування й ухилення від пострілів турелей сприймаються тут зовсім не до місця. Свою різноманітність у гру польоти вносять, але вони трохи затягнуті.

Приємним доповненням до лютих битв є збір припасів і пошук секретів. Усі схованки в зоні видимості героя позначаються на мапі, що стає хорошою мотивацією, щоб їх добути. Ускладнює завдання хитрий дизайн локацій. Іноді це вимагає детального вивчення оточення, пошуку потаємного проходу або якихось додаткових маніпуляцій з предметами та перемикачами, щоб такий прохід відкрити.

Стрибати по жердинах тепер не доведеться. Епізоди з платформінгом зникли. Весь паркур звівся до можливості лазити окремими позначеними стінами.

Важка музика завжди відмінно підкреслювала ритм гри. The Dark Ages намагається слідувати традиції, і важкі гітарні мелодії добре доповнюють криваве місиво на екрані. Однак немає якоїсь індивідуальності та «родзинки». Досить несподівано для мене, але те, що головний композитор Мік Гордон залишив компанію, справді позначилося на новій грі — не критично, але відчуття вже не ті…

В основі гри рушій id Tech 8, який є еволюційним розвитком технологій id Software. Картинка стала деталізованішою, ефекти красивіші, затінення якісніше й атмосферніше. Стрілянина і вибухи радують яскравими ефектами, але загальна стилістика темніша і похмуріша порівняно з Doom Eternal.

Рівні в новій грі помітно більші. Самі розробники згадували, що локації в The Dark Ages у середньому в п’ять разів більші за локації Eternal. І все це завантажується дуже швидко, повторний запуск з контрольної точки після смерті практично миттєвий.

Прокачали фізику. З’явилося багато предметів, що руйнуються. І коли герой біжить уперед, ламаючи дерев’яні паркани, лавки та вози, це не тільки красиво, але й добре підкреслює його потужність.

Гра використовує трасування шляху для глобального освітлення та віддзеркалень. Тому для запуску необхідні відеокарти з апаратним прискоренням Ray Tracing, і старі GeForce GTX просто не підтримуються. Зате на сучасних відеокартах продуктивність досить непогана. Згідно з тестами з різних джерел у Full HD при високих налаштуваннях графіки можна комфортно грати на GeForce RTX 4060. На своїй системі з GeForce RTX 2080 Ti я домігся стабільних 60 fps у форматі 1440p з DLSS Quality при налаштуваннях графіки, близьких до максимального рівня.

Гра надає широкий набір можливостей для прискорення продуктивності за допомогою технологій апскейлингу. Власники сучасних відеокарт серії GeForce RTX 40/50 можуть разом з DLSS увімкнути генерацію кадрів Nvidia. Власникам відеокарт Radeon доступне масштабування FSR 3 з відповідною генерацією. Підтримується навіть технологія Intel XeSS. Технологія Nvidia Reflex забезпечує зниження системних затримок для швидкої реакції на дії гравця.

Найближчим часом Doom: The Dark Ages стане ще технологічнішим. У червні гра отримає оновлення, яке додасть просунуте трасування шляху і технологію DLSS 4 Multi Frame Generation для генерації декількох кадрів.

Doom: The Dark Ages — це крутий, лютий шутер, який зберіг основні риси серії та запропонував щось нове. У динамічний геймплей органічно вплетено ближню зброю, щит і парирування. Усе це перетворюється на кривавий танець на аренах, де герой знищує орди жахливих ворогів під жорстку гітарну музику. Виглядає круто й брутально, але за великої кількості монстрів іноді перетворюється на візуальний хаос. Графіка покращала, локації стали більшими, а битви масштабнішими. Епізоди, де можна осідлати дракона і робота, вносять додаткове розмаїття, але вони однотипні, їхній пафос та епічність швидко приїдаються. Загалом це гідне продовження на рівні минулих частин. І єдиним істотним мінусом можна вважати високий цінник у $80. При цьому в грі тепер немає мультиплеєра. Він і раніше не був головним стимулом для придбання, гру любили саме за кампанію. Але це ще один привід замислитися про доцільність фінансових витрат. Можливо тому Doom: The Dark Ages поки не демонструє високих продажів, і частина фанатів вирішала випробувати продовження через сервіс Game Pass.